Захисники Незалежності
Коли у підрозділі в повітрі витає аромат смаженої картоплі та «маминого» борщу, то усі знають: на кухні чергує Петро. Для своїх він просто Кабан. У вмілих руках навіть найзвичніші військові продукти набувають нового смаку, перетворюючись на справжні домашні страви, що пахнуть теплом і спокоєм, якого так бракує на війні.
«Родом я з Черкащини, Чигиринського району, але проживав з родиною на Київщині — усміхається Петро, витираючи долонею фартух. — До повномасштабного вторгнення працював електрогазозварювальником у Києві, в аварійній службі Печерського району. Мені тоді навіть пропонували бронь, але я сказав: навіщо тут бронь? Треба йти країну захищати».
До війська Петро потрапив добровільно, за повномасштабного вторгнення. Пройшов медкомісію, потрапив до лав Збройних Сил України й відразу у 152 окрему єгерську бригаду. Каже, що це його друга родина.
«Буде вже два роки, як служу тут, — говорить він. — Починав простим солдатом, потім став сержантом з матеріального забезпечення, а тепер командиром відділення. Мене бачать, чують, поважають. Тому робота виконується вчасно і як належить».
Готування для Петра не професія, а віддушина, маленька радість серед буднів фронту.
«Як виявилося, я вмію смачно куховарити, — сміється. — Часто підглядав, як жінка готує. Вона, до речі, варить неперевершений борщ, тушкує картоплю, пече пиріжки. Теща ж, майстриня вареників, а донька, їй уже дванадцять, любить тортики пекти. Горджуся нею страшенно».
На запитання, чи приносить йому це задоволення, відповідає без роздумів:
«Звісно! Головне, щоб було смачно і всі були ситі. Хочу, щоб побратими відчували турботу. Бо коли пахне борщиком — навіть на передовій стає тепліше».
Після перемоги Петро мріє про прості речі:
«Найперше — повернутися живим і здоровим. Пару днів відпочину, треба буде відійти. А потім знову до роботи зварювальником. Насправді, це необхідна професія. Хочу, щоб Україна процвітала. Щоб ми жили краще. Щоб наші діти жили краще. За це і воюємо».
І вже тихіше, майже пошепки додає:
«Мрія — це ж як ціль. Щоб мир настав скоріше. Щоб повернутися до дружини, до доньки. Бо вони чекають. Щодня чекають з перемогою…»
152 окрема єгерська бригада
Сухопутні війська ЗС України
